Казарська В.В.

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України

Маловідходні технології в екологізації виробництва

Подальша трансформація економіки України потребує, поряд з оптимістичними оцінками перспектив, темпів і напрямків розвитку економічної діяльності, звернути увагу на можливі прояви и масштаби впливів екстерніальних ефектів, обумовлених ростом промислового виробництва. Але аналіз зовнішнього середовища функціонування підприємств показав, що до дійсного часу основна увага державного регулювання підприємницької діяльності спрямована на формування джерел і коштів для поповнення бюджетів різних рівнів.

Конкретні форми вказаних дій представлені у вигляді значного переліку видів відрахувань від доходів підприємств, які мають податкові ознаки и мають виконувати повний комплекс податкових функцій. В той же час складнощі, які виникають при формуванні бюджетів, неоднозначні відносини між бюджетами всіх рівнів доводять, що вказані функції не виконуються за різними причинами. До однієї з головних серед них слід віднести відсутність доцільності формування суб’єктами підприємницької діяльності прибутку, що, у тому числі, не сприяє запобіганню і нейтралізації негативних впливів усіх видів відходів на стан навколишнього природного середовища.

Важливіші наслідки вказаної ситуації, які можуть мати особливо небажані прояви при зростанні темпів промислового виробництва, спостерігаються як деформації у використанні усіх груп економічних ресурсів. В умовах ринку на мікрорівні останні характеризуються як виробничі ресурси, інтеграція яких формує умови до створення конкретних предметів споживання. При цьому проста виробнича функція розглядає варіанти оптимізації співвідносин капіталу, який виступає в формі основних фондів, і праці, яка має прояви в формі залучення робітників з певними умовами оплати праці.

Слід зазначити, що в даному випадку за межами оптимізації залишається використання економічного ресурсу “земля”, якій на рівні конкретного підприємства слід розглядати як матеріальну основу виробництва, а саме в натуральному та вартісному еквіваленті сировини, матеріалів, палива, енергії, напівфабрикатів, запасних частин, які в кінцевому вигляді формують продукцію. Оптимізація використання вказаних складових традиційно розглядається в технологічному аспекті.

В той же час економічна мотивація надає можливість щодо активізації процесів максимізації виходу корисного результату на одиницю матеріального ресурсу в перерахунку на вартісні показники. Але, як відзначено вище, в реальних умовах реалізація запропонованих заходів може бути невизнаною за доцільну з позицій конкретного виробника. Саме це призводить до небажаних економічних і екологічних наслідків на макрорівні. Вказане обумовлено, в тому числі, проблемами накопичення та використання відходів, які практично не розглядалися в теорії економіки природокористування як складова системи економічного ресурсу “земля”.

До дійсного часу не сформувалося єдиного погляду з приводу конкретизації параметрів безвідходних технологій. В узагальненому вигляді їх можна представить як метод виробництва продукції, за яким сировина і енергія використовуються найбільш раціонально та комплексно і усі можливі впливи на навколишнє середовище не порушують умови нормального існування довкілля [1, 2 та інш.]. Вказане підтверджує, що кожне виробництво не може функціонувати без відходів. Але відходи не повинні впливати на природну рівновагу, яка спостерігається в навколишньому природному середовищі.

Таке визначення безвідходних виробництв не має суттєвих відзнак від визначення маловідходних технологій, за які визнаються технології, надходження у довкілля від яких не призводить до перевищення рівнів, дозволених санітарно-гігієнічними нормами (ГДК, ГДВ, ГДС). При цьому за технічними, економічними, організаційними чи іншими причинами частина сировини і матеріалів після виробничого використання може переходити у відходи або спрямовуватися на довгострокове зберігання чи поховання.

Одним з основних спрямувань організаційної діяльності в сфері мінімізації обсягів відходів, впровадження маловідходних технологій, використання речовин і енергії, що відходять, як вторинні ресурси є стимулювання розвитку виробничих процесів з урахуванням вимог і положень багатоцільових природоохоронних заходів, які забезпечують мінімізацію витрат на одноцільові природоохоронні заходи.

Для впровадження в господарчу діяльність процесів, пов’язаних з екологізацією виробництва на основі використання маловідходних технологій, необхідно прийняття рішень з реалізації низки принципів. Вони є взаємопов’язаними за ознакою обмеження впливу виробництва на довкілля: раціональність організації виробництва, комплексність використання ресурсів, циклічність виробничих комплексів, адаптація технологічних впливів у навколишньому середовищі.

Дотримання вказаним принципам відповідає вимогам екологізації виробництва, яка потребує взаємозв’язку та взаємообумовленості дій об’єктів і суб’єктів впливу на всіх рівнях регулювання: державному, регіональному, локальному, - з метою задоволення екологічним вимогам при інноваційному розвитку. Таким чином, трансформація економіки в сучасних умовах повинна здійснюватися цілеспрямовано та забезпечувати взаємодію виробництва і довкілля на базі новітніх технології та прогресивної організації виробництва, спрямованих на максимальне зменшення негативного впливу, у тому числі за ознакою маловідходності.

Література.

1. Экология и экономика природопользования// Под ред. Э.В.Гирусова. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 455 с.

2. Мельник Л.Г. Экологическая экономика. – Сумы: Изд-во «Университетская книга», 2001. – 350с.